Заповіт-遗嘱

Як умру, то поховайте

当我死去的时候，

Мене на могилі,

把我在那辽阔的草原上，

Серед степу широкого

深深地埋葬吧，

На Вкраїні милій:

在我亲爱的故乡。

Щоб лани широкополі

好让我继续看见那一望无际的田野

І Дніпро, і кручі

还有那滚滚的第聂伯河，陡峭的崖壁，

Було видно, − було чути

我仍能看见，听见奔腾的河水—

Як реве ревучий!

日夜不息地奔腾向南！

Як понесе з України

只有当第聂伯河的波涛把敌人的污血，

У синєє море

从这片土地上冲刷干净

Кров ворожу... отойді я

只有那时，我的灵魂才会离开

І лани і гори —

我深爱的田野和山岗

Все покину, і полину

我的灵魂腾起，

До самого Бога

我将径直飞向天堂，

Молитися... а до того

但在这样的日子来临之前，

Я не знаю Бога.

我不会向上苍祈祷。

Поховайте та вставайте,

不要为我悲伤，奋起吧！

Кайдани порвіте

砸碎奴役的枷锁！

І вражою злою кров'ю

让我们用敌人的鲜血，

Волю окропіте.

去浇灌祖国的沃野。

І мене в сім’ї великій,

在光荣的战斗之后，

В сім’ї вольній, новій,

在自由的土地之上，

Не забудьте пом’янути

愿大家不要将我遗忘

Незлим тихим словом.

把我留在温暖美好的回忆里吧……

*这首诗是谢甫琴科1845年12月25日在鸟兰克的古城佩列雅斯拉夫利卧病时写成的。在他的《三年诗集》(1843年至1845年)抄本中原诗没有标题，1859年在德国莱比锡出版的《普希金和谢甫琴科新诗集》中取名为《歌》，1867年重编谢甫琴科的《科布扎歌手》诗集时，由于诗人在这首独白的诗里写出了他死后的遗志,因此取名为《遗嘱》，一直沿用至今。这首诗曾由很多乌克兰作曲家谱成歌曲。